«Ти кажеш, не було голодомору…»
Щороку, в четверту суботу листопада, увесь світ вшановує пам’ять жертв голодоморів 30-х та 40-х рр. минулого століття. Цей день змушує нас вкотре задуматися про справжню суть життя. А суть життя — це пам'ять. Бо пам'ять — це міст, на якому живе людина.
З цієї нагоди в Бабинській гімназії був організований вечір-реквієм за керівництвом Оксани Надолішньої, вчителя зарубіжної літератури. Ведучими заходу були учні гімназії — Микола Цебенко та Катерина Лашина, які з особливою майстерністю та чуттєвістю виконали свою роль.
Захід розпочався з декламації віршів: глибокими словами поезії учні 7 та 8 класів передали біль і скорботу тих часів.
Хвилина мовчання стала моментом вшанування та осмислення великої трагедії. Тиша сказала більше за будь-які слова: згадавши мільйони невинно загиблих та запаливши свічки, всі відчули справжню єдність та готовність пам'ятати і не дозволити забути.
Також під час заходу було представлено книжкову виставку «Ти кажеш, не було голодомору…», яку підготувала бібліотекар Марія Рущишин, що допомогло присутнім краще зрозуміти масштаби цієї трагедії.
До пам’яті жертв долучилися також учасники колективу «Світанок» під керівництвом Галини Вороняк, які виступили з танцем «Свіча», що став справжньою даниною пам’яті.
Памʼятаймо, що нація, яка має моральну силу, здатна побороти будь-якого ворога. А моральна сила — у памʼяті та пошані до своєї історії.
